Боб Ділан не потребує представлення, тоді як його єдиний роман Тарантул дуже важко представити. Постмодерністська поезія в прозі, що скидається на нотатки з блокнота геніального музиканта і співака. Фрагментарна історія, де лише найуважніші й найвідданіші відшукають сюжет і глибини ліро-епічних смислів. Хоч насправді - це тарантела гітариста, який всіма вісьмома кінцівками витанцьовує на друкарській машинці, намагаючись ословити наш складний світ, дати йому ритм, голос і мелодію. І хоч Нобелівську премію з літератури Ділану дали не за Тарантула, він точно заслуговує на якусь премію. Бодай Приз читацьких симпатій.