«Сни Айнштайна» – перекладена понад тридцятьма мовами світу книжка американського фізика та письменника Алана Лайтмена. Це роман-колаж, що описує сновидіння про час, які нібито наснилися молодому Альберту Айнштайну, коли той працював у бернському патентному бюро, водночас розробляючи свою теорію відносності. У снах Айнштайна час то рухається по колу, то лине у зворотному напрямку, то застигає, то сповільнюється. Уявні світи, де люди живуть вічно або лише один день, не можуть навіть помислити про майбутнє чи, навпаки, здатні зазирнути у прийдешнє, спонукають замислитися про вплив часу на нашу поведінку, про те, наскільки ми вільні у своїх діях і про змогу відчувати щастя – попри все.

Альберт Айнштайн прожив у Берні сім років, з 1902-го по 1909-й. За цей час він знайшов приятелів-однодумців, з якими дискутував про прочитані книжки та наукові ідеї, влаштувався на роботу, яка забезпечувала його матеріально і давала поживу для думки, пережив смерть батька, одружився з коханою жінкою, втратив доньку і нажив сина, написав 32 наукові статті та докторську дисертацію, став приват-доцентом Бернського університету.

Особливо натхненним виявився для нього 1905 рік, про який і йде мова в романі-колажі Алана Лайтмена. Альберт Айнштайн надіслав у провідний науковий журнал чотири статті, які здійснили революцію у теоретичній фізиці. «Його науковий переворот мав глибоке підґрунтя. Усі складові його життєвого досвіду, здавалось, зійшлися, щоб утворити досконалу єдність. Прочитані у юності книжки, його незалежні дослідження, дружина-фізик, “Академія Олімпія”, розмови з Бессо. І настав час для його відкриття, яке об’єднало простір і час у чотиривимірну структуру часопростору» – пише біограф Айнштайна Юрґен Неффе.