Для Марка Шагала (1887—1985) образотворче мистецтво було схожим на дивовижний гобелен зі снів, казок і традицій. Його впізнаваний стиль упевнено зайняв нішу унікального напряму початку ХХ століття. Часто його картини — це приклад ранніх проявів духовного досвіду.

Роботи Шагала вирізняються розмашистістю кисті, глибокими кольорами, особливою пристрастю до відтінків синього і повторюваними мотивами, де присутні музиканти, півні, дахи будинків і закохані, що кружляють. Попри дитяче зачарування, у його картинах закладені безліч посилань і глибокий сенс. У них сплетені не тільки кольори й форми, а й його єврейське походження, життя в Парижі, відгомони віри, жести любові, символи надії і свідчення душевних травм. Крізь призму сцен народження, любові, шлюбу та смерті достовірно представлений великий глосарій Шагала. Від його уявлень про рідний Вітебськ (Білорусь) до зображень Ейфелевої вежі ми вивчаємо естетику творчості одного з найвідоміших майстрів образотворчого мистецтва й найвпливовішого художника єврейського походження.