Вони живуть у звичайній кіївській багатоквартирній панелі, з квітучими клумбами перед під'їздами та тісними балконами, з яких літніми вечорами так приємно слухати місто та споглядати, як на нього опускається ніч. Вони — це Леся й олекса, а також їхня дочка-підліток Тая та собака Діна. Їхнє життя теж здається звичайним, навіть банальним, поки в неї не вривається вихор надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати йгармати під собою все — встояли звички, почуття одне до одного, навіть уявлення про самих себе. Заглиблюючи читача в розповідь, який на початку здається звичайним, історія, яку розповідає Софія Андрухович, з кожним новим сценарієм закручується немов пружина, обростає напругою і за якісь десятки сторінок уже несеться на читача нестримною схемою, яка ледь дає змогу перевести дихання. І ця літерна атака така майстерня, така витончена та прекрасна, що ми можемо тільки здивовані нею насолоджуватися.