Британія зіграла ключову роль історії останніх п'яти століть, і її мистецтво відбиває це захоплюючим і складним чином. Видатний мистецтвознавець Ендрю Вілтон простежує історію британського живопису від її нерішучого зародження під впливом Гольбейна до її зрілості за часів Хогарта і Рейнольдса, коли вона відбивала процвітаюче суспільство зі зростаючим імперським впливом.

Повністю досліджується новаторська роль Констебла і Тернера у революціях епохи романтизму, і навіть загадкове становище художників вікторіанської Англії, коли жорсткий моральний кодекс вступив у суперечність із невизначеністю епохи Дарвіна. Виявлені послідовні підводні течії включають перевагу британцями реального світу (пейзажу, портретного живопису) ''високому'' мистецтву та абстракції.

Ендрю Вілтон пропонує новий погляд на великих особистостей британського живопису і заново оцінює останній розквіт, в якому багато ниток сучасного мистецтва сходяться воєдино, іноді в разючих образах.