Автопортрет не демонструє жодних ознак втрати здатності захоплювати уяву публіки. Враховуючи нашу нинішню схильність знімати та ділитися «селфі» за лічені секунди, не дивно, що відродився інтерес до цього жанру серед широкої аудиторії та студентів. Автопортрети мають силу висвітлити низку універсальних проблем, від ідентичності, мети та автентичності до слабкості, марності та смертності.

У цьому томі куратор Наталі Радд майстерно проливає нове світло на автопортрет і його міжнародну привабливість, досліджуючи історичні контексти, в яких автопортрети поширювалися, і розглядаючи значення, які вони мають сьогодні. З коментарями до робіт художників, починаючи від Яна ван Ейка та Артемізії Джентілескі до Франсиско Гойї, Пабло Пікассо, Фріди Кало та Дженні Савіль, книга досліджує емоційний та експресивний потенціал автопортрета та його здатність дистанціювати чи демістифікувати. Чи можуть автопортрети відкрити вікна в художній процес? Чи існує колись унікальна особистість, яку потрібно зафіксувати? Чи обов'язково на автопортреті зображувати постать людини? У своїй яскравій і своєчасній дискусії Радд аналізує ці та інші важливі питання, відкриваючи мінливі грані індивідуальності та самості в епоху, коли ми більше, ніж будь-коли раніше, досліджуємо поняття особистої ідентичності.

З 97 кольоровими ілюстраціями