У нас ніколи не було стільки інформації під рукою, як сьогодні, але більшість не знає, як насправді влаштований світ. Ця книжка пояснює сім найбільш фундаментальних реалій, які керують нашим виживанням і процвітанням. Від виробництва енергії та харчових продуктів, через глобалізацію до екологічної катастрофи, книжка «Як насправді влаштований світ» пропонує вкрай необхідну інформацію про реальний стан речей. Вацлав Сміл не песиміст і не оптиміст, він науковець –  провідний світовий експерт з енергетики. Його книжка – це спроба пояснити важливі факти про світ, спираючись на новітню науку включно із власними захопливими дослідженнями. Прочитавши її, ви отримаєте відповідь на найглибше запитання людства: «Ми безповоротно приречені чи попереду світле майбутнє?» Книга створена на межі різних дисциплін, а тому максимально широко охоплює картину світу. Автор оперує фактами та цифрами, тим самим зміщуючи фокус того, як ми бачимо наше минуле, сьогодення та невизначене майбутнє. Важливий аналіз сучасної науки і техніки, що робить можливим наше життя у ХХІ столітті – дослідження вченого щодо того, що наука насправді робить, а чого – ні. Про залежність від енергій: Нам слід поступово знижувати свою залежність від енергій, які сформували сучасний світ. Ми досі мало знаємо про подробиці майбутнього переходу, але зрозуміло одне: це буде не раптова заборона чи зникнення викопного вугілля, а радше поступове зменшення його використання. Про шлях від сільського господарства до технічних здобутків: Більшість уславлених і визначних технічних здобутків, які радикально змінили промисловість, транспорт, комунікації й побут, були б неможливі, якби понад 80 % населення мусило лишатися в селах і добувати свій щоденний хліб (1800 року серед американського населення було 83 % фермерів) чи рис (1800 року близько 90 % японців жило в селах). Дорога до сучасного світу почалася з дешевих сталевих плугів і неорганічних добрив. Про перспективу зменшення викидів вуглекислого газу і усунення залежності від паливних копалин: У першій половині ХХІ століття, коли населення світу зростатиме повільніше, а в деяких розвинутих країнах узагалі триматиметься на колишньому рівні чи меншатиме, промисловість без проблем задовольнить попит на сталь, цемент, аміак і пластмаси — особливо за умови інтенсивної вторинної переробки матеріалів. Утім, дуже малоймовірно, що до 2050 року всім галузям промисловості, які виробляють вищезгадані матеріали, вдасться усунути свою залежність від паливних копалин і відповідати за менший відсоток викидів вуглекислого газу. Особливо мала ймовірність такого оптимістичного сценарію в бідних країнах на шляху модернізації: їхні надзвичайно великі інфраструктурні й споживацькі запити вимагатимуть нарощування обсягів виробництва всіх чотирьох засадничих матеріалів. Переклад - Олександр Стукало.