Буфери — сполуки, що перешкоджають підвищенню кислотності в рубці. Корова виробляє природний буфер, слину, pH якої становить близько 8,4. На кілограм спожитої сухої речовини (СВ) виробляється від 10 до 32 л слини, причому її секреція набагато вища при споживанні великої кількості грубих кормів (ГК) (Таблиця 1, див. нижче). Корова, що отримує раціон тільки з 30% ЦК, природним чином виробляє приблизно на 200 г менше бікарбонату натрію, ніж тварина з таким же рівнем споживання СВ, але з 70% ГК в раціоні. Оскільки раціон з низьким рівнем ЦК, ймовірно, також буде більш кислим, це посилює проблему.

Буфери краще застосовувати в наступних ситуаціях:

Відсоток фуражу по СВ у раціоні невисокий, 45% або менше.
Базова складова раціону — кукурудзяний силос або інший вологий ферментований корм.
Корми сильно подрібнені (менше 1,3 см).
Споживання СВ на початку лактації нижче за очікуване або відзначаються коливання.
Сіно обмежено до 2? кг або менше на 1 голову на добу.
Раціон з низьким вмістом клітковини (менше 19% КДК).
Раціон дуже вологий (менше 50% СВ).
Впала жирномолочність.
Є підозра на субклінічний ацидоз.
Існують проблеми з копитами – ламініт та ін.

В одному з дослідів прибавка у вазі телиць, які отримували буферну добавку, була вищою. Проби гною дослідної групи містили менше крохмалю та мали більш високе значення рН. Найбільш помітним результатом стало зниження конверсії корму (таблиця 2).

Додавання буфера до раціону високопродуктивних лактуючих корів підтримує гомеостаз рубця, перешкоджаючи змінам рН. Буфери можуть перешкоджати надмірному зростанню популяції кислотостійких лактобацил, запобігаючи потенційному зниженню pH рубця. Хоча описано, що мікроорганізми-метаногени рубця інгібуються при pH 6,0 in vitro, in vivo швидкість продукції CH4 (г/год) не знижувалася, коли pH рубця знижувався до порогових рівнів для підгострого (pH < 5,5) або гострого ацидозу (pH ˂ 5,2).

Додавання бікарбонату натрію до раціону корів може збільшити концентрацію ЛЖК у рубці та змінити їх молярне співвідношення у бік вищого показника ацетат:пропіонат. У дослідженні з коровами, які отримували багатий концентратами (75%) раціон, співвідношення ацетат:пропіонат збільшилося з 1,31 до 2,0 при додаванні буфера. Причина такої зміни ферментації рубця не зрозуміла. Це може бути пов'язано із зміною мікробної популяції або зрушенням метаболізму існуючої мікрофлори у бік більшої продукції ацетату та меншої – пропіонату. Також можливе збільшення швидкості розведення рубцевої рідини через підвищене надходження води в рубець у процесі регуляції його осмоляльності. У будь-якому випадку відбувається зростання відсотка молочного жиру, оскільки ацетат є його головним попередником. Однак в інших випадках вміст жиру в молоці може і не корелювати з більш високим співвідношенням ацетат: пропіонат через фізіологічні та генетичні фактори, тобто. пріоритети використання жиру можуть бути зміщені у бік потреб тканин організму, а не виробництва молока. Додавання буфера в раціон збільшує споживання СВ і засвоюваність поживних речовин і, отже, підтримує високу продуктивність тварин, що лактують. Вплив буферних добавок на білковомолочність не так чітко визначено, як на молочний жир.

Кислі (силосні) або висококонцентратні раціони можуть викликати ацидоз, спровокувати зміщення сичуга, але зазначається, що при застосуванні бікарбонату натрію зсув сичуга майже виключено. Крім того, в деяких джерелах згадується використання бікарбонату при лікуванні кетозу. Сгодовування кукурудзяного силосу з попереднім додаванням бікарбонату натрію призводило до зниження концентрації кетонових тіл у крові та сечі лактуючих корів.

5 моментів для розгляду:

Вапняк (CaCО3) іноді використовують як буфер замість бікарбонатів натрію або калію. Однак він має дуже низьку розчинність у рубці і тому відіграє незначну роль у регулюванні рН рубця та підвищенні продуктивності тварин.
Оксид магнію (MgO) також можна використовувати для цієї мети, але він має низьку смакову привабливість для тварин і тому зазвичай не споживається у кількостях, достатніх для забезпечення біологічних функцій.
З причин, які остаточно не вивчені, буфери часто знижують споживання раціонів з урахуванням сіна, але збільшують споживання раціонів з урахуванням силосу. Однак у обох випадках інші переваги буферів залишаються незмінними.
Використання буферів на основі бікарбонату натрію або калію в поєднанні з іонофором (наприклад, монензином, лазалоцидом і т.д.) може звести нанівець дію іонофору. Якщо в раціон планується запровадити буфери, застосування іонофору економічно невигідно.
Буфери не повинні компенсувати нераціональне керування годуванням. Годування слід розглядати на основі потреб тварин за заданого рівня продуктивності

Відгуки про