Класиків варто перераховувати хоча б для того, щоб лихоба дня не затьмала перспективу та не позбавляла рятівного вміння розрізняти велике та дрібне, важливе та мінливе.Розмови та повісті, зібрані Верою Агєєвою, доводять, що Марко Вовчок цілком заслуговує на звання «основниці вітчизняної психологічної прози». Глибина та витонченість аналізу душевних станів її персонажів приваблюють і вражають і сьогодні — так само, як і вміння іронічно деконструювати пафосну романтичну стилістику та риторику піднесеного та урочистого.Враховуючи, що автор часто звертається до мотиву довільного та залежності, до насильства, що розвивається на мікрорівнях — у відносинах між найближчими людьми, — її прозу можна назвати своєрідним дослідженням самої природи зла, якого неможливо уникнути в людських зв'язок і донині.