Толик щойноot головну мрію свого життя: купив будинок, де все буде так, як хоче тільки він, та ще й у чотирьох тисячах кілометрів від усієї своєї набридливої родини. Однак війна перевернула все, і на голову йому звалилася рідня: мама, одноногий дядько, дальняртиця зі своєю слинявою собачкою, сестра з депресивною подругою і навіть котячі Taхарси та невечка. У той час, коли в Україні розносить вибуховими хвилями вікна, гинуть сотнями і тисячами людей, у будинку Толика війна не скупчена, вона ось така, житейська: в деталях побуту людей, які намагаються в чужій країні створити свій тимчасовий будинок із запахом помідорів. Тут є та нестерпна простота повсякденності людей, душі яких — вдома, в Україні. Але війна — весь час із ними. Вона — як та драбина, яка має багато ступенів, висот і вимірювань.