Київський юрист Едем вважає себекільцем: він смертельно хворів, не досяг успіхів у кар'єрі, а головну любов свого життя втратив п'ятнадцять років тому. На момент найбільшого болю перед ним виникає джин і пропонує договір: безсмертну душу Едему в обмін на можливість пожити чужими життями. Від залитої світлом телестудії — до темних коридорів влади, від пишних прийомів мільярдерів — до обшарпаних стін дитячого притулку, від відкритого вітрів даху хмарочоса — до залу Небесного суда, куди ніколи не добирався вітер... Багатство, влада, слава і любов закрутяться у водовороті однієї угоди, яка змінить долі всіх, до неї частотних. «Часу немаї» — це роман-пробіжка, який не дає перевести дихання. Це одасія вулицями Києва та вапняне повернення до самого себе. Це лабіринт із зарядженими рушницями, кожне з яких обов'язково вистрілить. Це історія про те, що навіть найбільший нуляр одного разу може змінити світ. І, звісно, це книга про час. А точніше — про його відсутність.