Книга Ігоря Астапенка — це біль супроти болю, впритул болю, біль-болем: виболений, вивірений, не уявний. Лімфатичні потоки свідомості породжують не страх, не слабкість, а — переливання метафор. Авторська інтерпретація Танатосу — не що інше, як глибока жива лінія під сумом.