Коли сонце не сходить: Повість Волинська Олена

Після смерті батьків Ірина залишається найстаршою в сім’ї. Тепер її мета – врятувати від голодної загибелі брата та сестру. Єдиною її розрадою є бандура, а найбільшою опорою – коханий Іван. Намагаючись допомогти маленьким мешканцям Хлипнівки, вони з Іриною влаштовують при школі громадську їдальню. На допомогу їм приходить таємничий месник на прізвисько Лісовик – захисник рідного селища. Ірина тривожиться не лише тим, як пережити голодну зиму 1933 року. Їй дошкуляє аж надто пильна увага Назара – односельця, якого вона вважає ворогом. І не менше бентежить хліб, який хтось таємно та регулярно залишає біля її порогу.