Напівгусеничний бронетранспортер Sd.Kfz.251 був основною бронетехнікою Вермахту. Він був розроблений Hanomag у 1938 році, а масове виробництво почалося наступного літа. Бронетранспортери перебували на озброєнні німецької армії протягом всієї Другої світової війни і використовувалися на всіх театрах військових дій, загальною кількістю 15 252 машини різних серій і модифікацій. Перша модифікація Sd.Kfz.251 Ausf.A була випущена в 1939-1940 роках. Однією з версій була Sd.Kfz.251/8 для евакуації поранених з поля бою. Він міг перевозити різну кількість поранених, наприклад, двоє лежачих на ношах і чотири сидячих. Ноші підвішували на спеціальних кріпленнях, а для захисту від дощу зверху на кузов встановлювали напівкруглі поручні для тенту. У оснащення транспортника також входив бак для питної води, а для полегшення посадки в транспортний відсік ззаду була встановлена додаткова сходинка. Зазвичай до складу Stabskompanie входили броньовані медичні транспортери. Щоб відрізнити їх від інших транспортних засобів, на них були великі знаки з червоним медичним хрестом.