Це історія маленької жінки, якій довелося розбиратися з викликами долі по-чоловічому. Її єдиного сина, Омріна, убили соплемінники, свої. Поки він тонув, вони забивали його баграмами, тому що забирати в морських парфумів їхню здобич — погана прикмета. Але ще гірше — забрати в матері її дитину. Тому треба поквитатися із винними. З тими, хто правил той жорстокий дійство, і з тими, хто мовчав. Поквитатися так, як заведено в її народу, коли за певних обставин люди — це ніби ще одна здобич. Свої чи чужі — однаково. Для когось це буде називатися місцем. Для неї — справедливою.
Це історія, яка починається в пізні часи радянські часи на холодному північному березі, де простіше зустріти вовка, ніж людини, а закінчується багато років через на півдні України.
Це історія Лілекей.