Коли Атлас обійняв Лілі під час випадкової зустрічі, вона раптом неначе повернулася до життя. Вони відчули, що хочуть бути разом. Але як на ці стосунки відреагує Райлі, який вважає Атласа винним у їхньому з Лілі розлучені? Жінка опиняється поміж двох чоловіків, одного з яких не може втратити, бо він батько їхньої доньки, а другому давно належить її серце. Та коли Атлас запрошує Лілі на побачення, вона погоджується, адже вважає, що заслуговує на щастя.

Життя не може складатися лише з роботи, судових позовів та функціонування в режимі зомбі. Але хай би якою рішучою вона була, їй доведеться захищати- не лише себе, а й Еммі. Лілі треба перервати цикл домашнього насильства. Не вона понівечила Райлі, однак вона має залишитися цілісною заради дитини. Заради себе.


Покинь, якщо кохаєш


Яскравий і дещо мелодраматичний сюжет роману виявляється вдалою ширмою, за якою поміщено міркування про актуальні суспільно-психологічні проблеми, одна з яких — насильство в сім’ї.
Головна героїня Лілі, прототипом якої частково постає сама авторка, втрачає тата й знову поринає в спогади про непросте дитинство. Будинок її батьків, шанованих і пристойних громадян, ніколи не був затишним сімейним гніздечком, адже Лілі з мамою жили в постійному напруженні через агресивний характер тата. Нарешті дівчина готова ступити на власний шлях і збудувати свою родину. Однак їй не вдасться знайти спокій, поки вона не здолає всіх тіней минулого й не наважиться розірвати зачароване коло, сплетене з правди, страху, прощення, нерішучості й любові.