І знову?— суперниця! Весь клас ахнув! Струнка й тоненька, мов очеретинка. Очі?— два бездонні озерця. Коси?— до колін, як у ляльки Барбі з вітрини найдорожчого магазину… Милувалися нею всі: школярі, вчителі, технічки. А на перер­вах під кабінетом, у якому перебував її, Софійчин, 7-В, ніби випадково збиралися старшокласники. На Кулаківського можна махнути рукою: пропав остаточно! Але ж Сашко?!. Тепер Софійка сама. Сама проти однокласників і старшокласників, проти баби Валі, проти мами й тата, навіть проти тітоньки Сніжани?— сама проти цілого світу. І проти… русалоньки з Білокрилівського лісу.