Жалюгідний хід цілої операції в 1921 р., повна невдача головного пляну - дати поштовх до протибольшевицького повстання по всій Україні й перевести його координацію, - затрата звязку між двома головними групами армії, Подільською і Волинською, - безмірно трагічний розстріл 359 вояків-героів, врешті й особа Юрка Тютюнника, командира Повстанської Армії, все воно склалось на те, що коли Перший Зимовий Похід - це гордість української визвольної війни, то про Другий тепер або зовсім не згадується, або згадується з почуттям ніяковости. Але дослідники-аналітики мусять доходити правди, хоч би яка вона була прикра й болюча. Дмитро Герчанівський мабуть не сказав усього, що знає, але у великій мірі причинився до пізнання правди про Другий Зимовий Похід. На превеликий жаль, автор дав популярно-пропаґандивний заголовок книжці, яка своїм змістом і тоном відкидає гурра- патріотичні пропаґанднвні фрази, зайві й шкідливі в діловій військово-історичній студії. Давши своїй книжці заголовок Вигнати окупанта, Автор підкреслив, що такою була ціль воєнної операції, про яку мова у книжці, і хоч та операція не вдалася і цілі не здобуто, проте та ціль завжди актуальна.