Бад'ян — класична пряність, батьківщиною його вважають Південно-Східну Азію. Як і корицю, яка росте в тих краях, бад’ян особливо полюбляють китайці. Вони першими використовували дану пряність для приготування страв ще до нашої ери. В Європу бад’ян потрапив на початку XVI століття і був дуже дорогим. Європейці одразу прийняли цю незвичайну пряність, так як вона в багато разів покращила смак випічки і солодких страв. Вже тоді люди навчилися розрізняти смак анісу і анісу зірчастого, як інколи називають бад’ян.

Найбільші насадження бад'яну знаходяться в Китаї, котрий і споживає його більше за всіх.

Культивується бад’ян також у В’єтнамі, Камбоджі в Японії на Філіппінах, Ямайці, в Індії та інших тропічних країнах. На Європейському континенті – в Абхазії.

Інші назви бад’яну: аніс зірчастий, аніс індійський, аніс китайський, аніс сибірський, аніс корабельний, Іліціум звичайний.  (Іліціум звичайний вирощують не тільки як пряність, але і для отримання красивої червонуватої деревини, котру високо цінують).