Валер’ян Підмогильний (1901-1937) — один із найвидатніших українських прозаїків XX ст. Письменник залишив по собі чималий доробок, хоч і був репресований у розквіті творчих сил. В. Підмогильний тонко та глибоко відчував контрасти довкола й доносив їх до читача.  Проблема одвічності та незалежності від волі людини життя на землі глибоко трактується в оповіданні «В епідемічному бараці». Теми голоду 1921-1923 років письменник торкається у творі, — який вважав одним зі своїх найкращих, — «Син».  Герої Підмогильного занурені в «межову ситуацію» або наближені до неї, перебувають у складних суспільних обставинах. Митець зважає на психологічні аспекти людського буття, занурюється в підсвідомі стимули вчинків своїх персонажів. У серії «Рідне» також вийшли друком книжки В. Підмогильного «Остап Шаптала. Повісті», «Місто» та «Невеличка драма».