Сам посеред Тихого океану. Тільки з маскою і в ластах. Десь поряд підступні течії,  акули й отруйні медузи. Сто кілометрів до берега й кілька — до дна. Три доби без питної води. Три доби без їжі. Три доби без сну. Не можна відпочити, не можна припинити рухатися. І під палючим сонцем, і в нічній темряві він плив і перероджувався з людини звичайної в Чоловіка.

Вийшовши на берег, я зазнав усього. Я був королем, я був Цезарем. Я пройшов через усе. Збулися усі мої мрії. У мене пропала колишня заздрість до героїв. Я став Чоловіком. Зник таємний комплекс неповноцінності, від якого я мав стільки гризот. Люди ніколи не переступають якоїсь межі — я переступив... Вперше в житті я насолоджувався самим собою. Ніякої ностальгії, якої я так боявся, не було і близько. Не було і страху перед майбутнім (Слава Курилов).

Ця історія — про силу людської мрії, яка знищила страх і сумніви. Вона допоможе тобі знайти в собі силу і здійснити власну мрію (Тарас Тополя, фронтмен гурту «Антитіла»)

Слава  писав цю книжку все життя, можна сказати, що він писав книжку до останньої хвилини. Йому було дуже важливо розповісти про те, чого не бачив і не переживав ніхто. Він докладно описує кожну мить пережитого, усвідомлено й красиво… від тексту йде дуже потужне випромінювання щастя, яке завжди було в Славі. Він був Щасливий. Він від народження був наділений цим дивовижним і таким дефіцитним у наш час даром. Слава був безстрашною людиною. Він як ніхто інший вмів долати страх. Мене дотепер до глибини душі вражають його слова: «Боротьба за виживання могла відвернути мене від спостережень. Мені хотілося побачити і зрозуміти все те, що завжди було приховане від людських очей та уваги. Я втрачав самовладання лише на короткий час» (Олена Генделєва-Курилова, вдова Слави Курилова).