Жоден письменник не сказав про своє слово так, як Василь Стефаник: "... я не пишу для публіки, а пишу на те,щоб прийти блище до смерті". Ніхто не зумів такими очима побачити людину, як він. Усе найяскравіше, що зробив, - у цій книжці.