Найлегше заняття в часи війни - ненавидіти чужих. Найважче - досягти порозуміння. Навіть зі своїми. Але треба намагатися, інакше війна ніколи не закінчиться. А щоб порозумітися необхідно розмовляти. З ким завгодно, як завгодно і про що завгодно. Головне - не втрачаючи людяності, тобто любові й уваги. У поетичній збірці "Життя Марії" Сергій Жадан розмовляє - про найдорожчі листи і спалені мости, втрачені місця і зруйновані міста. Розмовляє римованими віршами й верлібами, власними і перекладеними словами. Розмовляє зі своїми й чужими, зі святими й не дуже, з убитими військовими і живими біженцями, з Рільке, Мілошем і, звісно, з нами. Щоб врятувати - якщо не нас, то хоча би наших дітей.