Сон і дійсність, гра і реальність переплетені в романі Олексія Нікітіна настільки химерно, що мимоволі згадуються парадоксальні слова Володимира Набокова про життя, яке наслідує літературі. Стародавня китайська гра, таємниці бібліофілів, загадка третього тому «Мертвих душ» Миколи Гоголя — автор вдало поєднує сюжетну захопливість із високими метафорами, що набувають у міру розвитку химерного сюжету майже пророчої і часом страхітливої глибини. Маджонг – гра в гру про життя. Трохи заплутано, чи не так? Як усяка партія в маджонг, вона потребує чотирьох учасників, і ми маємо саме стільки. Звичайні сусіди по комунальній квартирі у Києві, вони готуються виграти. Хоча кожен гравець і мріє про власну перемогу, він має зважити, що кожен з них рівноцінно впливає на результат. І кожен з них залежить від величного фатуму, який розкладає кості просто перед ними. У той самий час група колекціонерів розшукує сліди третього, міфічного тому “Мертвих душ”. Відсутність доказів самого існування твору Гоголя не заважає – хіба це перешкода для справжнього полювання за скарбом? Гравці роздивляються кості, дух шаманізму жваво переплітає одну історію з іншою. Як і в усьому нашому житті, вир подій захоплює і перетинає такі шляхи, що їх може створити тільки непередбачувана українська реальність. Містична пригода на диво природньо поєднується з найзвичайнісінькими побутовими дрібницями. І разом вони грають на струнах цікавості кожного читача.