Одинока дівчинка йде по тротуару. Під парасолькою. Сама-саміська. Темненька така. І доріжка перед нею в потемку. І парасоля нічогенька — величезна. І на неї з неба сиплються квіти. Багато різних: ромашки, волошки, маки. Яскраві, красиві, живі. Сиплються, б’ються об чорну тканину і падають набік. Але квіти мають падати на голову, якщо вже хтось тебе ними обсипає, а не на парасольку! Як знайти силу відмовитися від СВОЄЇ ПАРАСОЛЬКИ? Чому дорослі не помічають, що діти виросли, що в них може бути своя власна думка, своє власне життя? Чому мами ображаються на правду та ховаються на кухні? Скільки треба бути знайомими, щоб розпочати дружбу? Коли можна закохуватися? Подібні питання часто виникають у підлітків. Відповіді на них можна шукати в правильних книгах.