Ігри, схожі на петанк, жили ще в Давній Греції та Давньому Римі. В Елладі зазвичай використовували круглі камені та тренувалися в дальності кидка, а 66 гвали окисненими залізом дерев'яні кулі на точність потрапляння.
Після падіння римської імперії ця гра була забута та відродилася в середні століття під назвою фр. «bouleurs». Вона стала такою популярною, що в XIV столітті була введена заборона на цю гру, щоб піддані робили корисніші вправи: фехтуванням або стрільбою з лука.
Відомий такий кур'єр: 1792 року в Марселі під час гри в кулі зникла 38 осіб. Річ у тім, що на території монастиря, де проходила гра, розміщувався пороховий склад, а як куля гравці використовували гарматні ядра.
Попри заборони, гра дожила до наших днів. У різних формах, під різними назвами вона існує в різних країнах Середземномор'я і у Великобританії. У тому вигляді, у якому він відомий у наші дні, петанк з'явився 1907 року.
Зараз гравці в петанк об'єднані в Міжнародну асоціацію петанка.
 До комплекту входять шість сріблястих куль (7 см у діаметрі та вагою 750 г), один кішкет і шнурок для вимірювання відстані.