Книга поета, перекладача й есеїста Бориса Херсонського — поетичний щоденник. До неї увійшли вірші останніх двох років — у тій послідовності, в якій вони писалися. Їх теми багато в чому традиційні для творчості поета — філософська та «історична» лірика, глибокі сюжети, сюрреалістичні картини радянського минулого. Але лейтмотивом звучить військова тема, тривоги, надії та розчарування цих років. Водночас вірші не носять прямого, лобового характеру — нинішні події розглядаються крізь призму багатовікового досвіду нашої країни та її північного сусіда, який виявився сильним і небезпечним ворогом. Автор переосмислює історію Росії. Але його критика — ненавмиска чужака, швидше вона проникна тими ж почуттями, які ми знаходить у розділах післяреволюційної еміграції. За одним винятком — повернення до Росії поет для себе не бачить: його творчість назавжди пов'язана з Україною.