«Уже віддавна я не сумнівався, що світ навмисне все робить мені на зло. Дедалі менше в ньому залишається потрібного й улюбленого, дедалі більше стає зайвого й нестерпного. Аж раптом, автоматично глипнувши в бік відсутнього каштана, я пережив щось на зразок епіфанії. Ні, світ не жорстокий. Навпаки: до кожного, хто з якоїсь причини пожив довше, він виявляє дивовижне милосердя. Рік за роком і крок за кроком світ змінюється, змінюється – і врешті перетворюється на місце, покидати яке не надто й шкода» Олександр Бойченко.

Назву цієї збірки фейлетонів можна розглядати як наскрізну метафору сьогодення: від глобальних процесів – через суспільно-політичну і культурну ситуацію в Україні – до подій у житті автора. А можна не розглядати.