До кінця війни міжнародні зустрічі на рівні глав урядів ставали дедалі частіше. Ф.Рузвельт та У.Черчіль прибували на зустрічі повітряним шляхом. Сталін же діставався Ялти і Потсдам наземним шляхом. Це було безпечніше, однак упускало престиж глави держави, до того ж затягувало подорож. Літак Лі-2 не відповідав вимогам часу щодо швидкості, дальності та комфортабельності польоту. Навіть ситуації не могли усунути його недоліки. І тоді було ухвалено рішення про створення спеціального літака для польотів найвищого керівництва країни. За наказом НКАП №351 від 23 травня 1944 року розробка літака "особливого призначення" було доручено конструкторському бюро, очолюваному В.Г. Єрмолаєвим. Було вирішено – для якнайшвидшого виконання завдання – літак робити на базі бомбардувальника Ер-2. Машина одержала позначення - Ер-2ОН. Окрім відмінних польотних характеристик була ще одна важлива умова – двигуни літака працювали на важкому дизельному паливі, набагато безпечнішому у пожежному відношенні. Особлива увага була приділена комфортності пасажирського салону, його інтер'єру, зручності співбесіди важливих персон у польоті, проходу для розминок тощо. Усе це відпрацьовувалося на спеціальних натурних макетах та ретельно приймалося комісією.