Це особлива книга. Починаючи з жанру: не роман, не повість, не збірка оповідок – радше вправна реанімація найдавніших різновидів листи – сповіді, одкровення, притчі. Книгу цю можна читати з будь-якого місця, гортаючи сторінки як уперед, так і назад. Повертаючись і перечитуючи. І щоразу знаходячи щось сокровенне й нове. Бо всі ми голодні любов'ю. Нестачею її для себе і невмінням дати її іншим. А книга, либонь, і є тим хлібом, що почасти цей тамує голод.

Мовлено саме про таку книгу. Книгу, яка добрим словом бере за руку і веде за собою.

"Синій зошит" – це крихти спостережень, одкровень, зауваг і мудрих приписів, "кристали днів світящих", як любив казати карпатський мудрець, чий багатющий досвід і ліг в основу книги. Про що ж вона? Про те, що нас оберігає в цьому світі, що є Домом душі, від чого просвітні наші дні, про чудесне і нове, про фарби серця, про ціни і цінності, про вершини і рівнини, про вітаміни радості, про очі провидіння, про те, що написано на заплющених повіках, про закон ноги і сліду, про плин довголіття, про закон множення і примноження, про ті, в чому слабість і в чому сила українства, про нитки, що ведуть у вічність, про ті, що ми їмо і що їсть нас, про ліки під руками і ногами..., про силу і красу "густого слова", яким це написано. А ще – "Скриня маленьких секретів", які можуть прислужитися нам у щоденному тривку.

Ця книга є розрадою і покликом водночас. Покликом – ставати доконечно тою людиною, якою нам суджено бути. Наповнювати собою порожнечу в собі. І заповнювати порожнечу світу собою. А розрада – в найпростішому: відчувати, що ти живий! І яким би світ не був, не треба забувати, що він – Божий.