45 мм протитанкову гармату було розроблено в СРСР в 1937 році на базі німецької 3.7 см протитанкової гармати фірми "Рейнметал", та прийнято на озброєння Червоної Армії в 1938 р. Це була надійна, ефективна зброя, яка була здатна бронебійним снарядом пробивати броню найкращих танків того часу. Але вже в 1941 р. на початку ВВВ ця гармата не відповідала стандартним потребам з баллістики та бронебійності, тому в 1942 р. приступають до її модернизації. За рахунок збільшення заряду та довжини стволу вдалося суттєво збільшити початкову швидкість снаряду, що в свою чергу призвело до збільшення бронебійності майже в два рази з 43 мм до 81 мм. До того ж збільшення товщини щита гармати дозволило зменшити людські втрати. Починаючи з битви на Курській дузі в 1943 р. та до кінця війни вдосконалена протитанкова гармата (М-42) показала себе як надійна та грізна зброя по знищенню вогневих та броньованих цілей противника, а також його живої сили. Транспортування гармати здійснювалось на кінній та механічній тязі. Усього було випущено більш ніж 48 500 шт. 45 мм ПТГ зразку 1937, 1942 р.