Вперше піднятий в повітря у вересні 1935 року, Мессершмітт Bf-109 на 10 років став основним винищувачем Люфтваффе і залишався в строю до кінця Другої Світової війни. Літак було розроблено в 1934 році на зміну застарілому основному винищувачу Хейнкаль Не-51. Головною особливістю нового літака була висока технологічність виготовлення, що дозволяло в майбутньому постійно модернізувати Bf-109 не знижуючи темпів виробництва. Крім того в конструкції була закладена можливість установки різних типів двигунів. З установкою на Мессершмітт Вf-109 двигуна ДВ-605 з'явилась наймассовіша модифікація Ме-109 G, яка випускалась з деякими змінами до самого кінця війни. Літак міг нести різноманітні варіанти озброєння і обладнання, що дозволяло використовувати його як фронтовий винищувач, винищувач ПВО, винищувач-бомбардувальник, нічний винищувач і розвідник. Мессершмітт Вf-109 брав участь в боях від пустель Північної Африки до засніженої тундри Російської Півночі. Він також постачався практично всім союзникам Німеччини: італії, Румунії, Угорщини, Фінляндії, Словакії і Болгарії. Мессершмітт Вf-109 G-б виявивсяся тим варіантом «Густава», який випускався самою массовою серією. Було виготовлено більше 12000 літаків. Від попередніх варіантів Ме 109 G-6 відрізнявся посиленим озброєнням, розташованими в фюзепяжі. З кінця 1943 року
ці літаки також обладнувались високим кілем і фонарем Erla-Hauben. Крім того в підкрилових гондолах були розташовані дві 20-мм гармати МG151/20. Влітку 1944 року Червона Армія почала масований наступ на Карельському перешийку. З повітря він підтримувався більш ніж 1500 літаками 13-ї Повітряної армії і Повітряними силами Червонопрапорного Балтійського Флоту. Фінляндія змогла протиставити цьому наступу обмежену кількість винищувачів Вf-109 G-2 із HLeLv24 і Вf-109 G-6 із HLeLv34. Фінським льотчикам вдалося отримати біля ста перемог в повітряних боях з переважаючими силами противника.