Шевченкіана в ексклібрісі 1917-2017. Петро Нестеренко.

Екслібрис (від лат. ех libris — «з книг») — створений художніми засобами знак, який вказує на належність власнику книги, як відомо, зародився в Німеччині в Середньовіччі. Поступово він став окремим графічним жанром образотворчого мистецтва, який розширився у всьому світі.

В Україні, як стверджують фахівці, друковані екслібриси були засновані на початку XVII століття. Перші їхні зразки архівісти виявили на книгах польських і литовських магнатів на території сучасної Гальтини. Якщо спочатку в екслібрисах переважали зображення гербів власників, то згодом з'явилися сюжети символічного та алегоричного змісту.

У минулому столітті екслібрис як різновид графічного мистецтва посів особливе місце в творчості багатьох українських художників. Зроблені в техніках глибокого та плоского друку ці маленькі мініатюрні роботи мають особливу цінність у середовищі бібліофів, мистецтвоведів і художників.

У наші дні екслібрис є предметом цікавості для художників і колекціонерів, яких об'єднав Український екслібрис-клуб. Президентом цієї громадської організації є кандидат мистецтвоведення, доцент Національної академіки витонченого мистецтва та архітектури Петро НЕСТЕРЕНКО. Він є автором книги-альбома «І оживо добра слава, слава Украї... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017», которую выпустило издательство «Криниця».

— Пан Петро, у нинішньому році товариство «Просвіта» вас висунуло на отримання Шевченковської премії за книгу-альбом «І ожив добра слава, славу Україні... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017». Це унікальне без перебільшення видання як за вмістом, так і за художнім оформленням вказує на колосальну роботу, проведену вами. Напевно, знадобилося не одне десятиліття, щоб домогтися такого вагомого результату?

— Книга-альбом, де системно зібрані понад 1000 екслібрисів, випущена до 205-річчя з дня народження Тараса Шевченко, яке в нинішньому році зазнало в Україні. Особисто для мене це певний результат своєї багаторічної праці в галузі популяризації екслібрису як унікального жанру вітчизняного графічного мистецтва.

— Перше, що впадає в око, коли береш у руки видання, — це різноманітність екслібрисів, абсолютно різних як за технікою виготовлення, так і за художнім задумом. Який принцип ви керувалися, підбираючи екслібриси для публікації в книзі-альбомі?

— Хто знайомитиметься з вмістом видання, обов'язково помітить, що воно композиційно налічує сім основних розділів, у яких розміщені екслібриси різної тематики. Якщо в першому розділі йдеться про своєрідну портретну галерею поетичного генія, створеної художниками в екслібрисах, то в другому — вже представлені літературні тексти українського народу — знаменитий Шевченковський «Кобр». В третя — екслібриси, створені за мотивами творів Тараса Шевченко. У чотирьох останніх вміщені екслібриси, які теж пов'язані з ім'ям Великого Кобзаря.

— На що ви звертаєте увагу як дослідник, подаючи інформацію як про художників, так і про їхні художні твори?

— Це видання потрібно сприймати насамперед як історію українського екслібрису, створеного за останні сто років. Тут зібрані унікальні мініатюрні роботи, які належать видатним художникам минулого. Серед них кеяля: Костянтин Козловський, Микола Сліпченко, Олександр Мікловда, Василей Лопата, Василь Перевальський, Микола Стратілат, Георгій Сергеїв і багато інших. Саме вони та їхні колеги з художнього цеху свого часу Шевченковськими екслібрисами зазначили понад три десятки лауреатів тодішньої радянської премії імені Т.Г. Шавченко (1962-1969), Державний (1970-1999) і Національний (2000 і до Сьогодні). Серед них: Леонід Большаков, Олеся Гончар, Іван Драч, Петро Жур, Василій Зінкевич, Ліна Костенко, Євген Свердюк, Євген Шабліовський, Василий Шевчук, Григорій Штонь, Микола Шудря, Володимир Яворівський і багато інших.

— Якщо порівняти вітчизняний екслібрис із подібними закордонними зразками, є між ними якусь відмінність?

— Оскільки я очолюю український екслібрис-клуб, мені доводиться брати участь у різних виставкових заходах, організованих за кордоном. Екслібриси тут і там насамперед  вирізняються тематикою й технікою вироблення. Кілька особливо стоять у цьому ряді екслібриси, створені художниками з Китаю, Японії, Кореї. Там є інша філософія та віра, яка відразу спостерігається в мініатюрному зображенні, віртуозно виготовленому художником-графіком.

— Активно займаючись популяризацією екслібрису, вами проведені чимало виставок в Україні, зокрема «Жінка в екслібрисі», «Релігій багато — Бог один», «Виставка українського та закордонного експлуатажу», «Голода та культура України в екслібрисі та малої графіку». Також ви є автором мистецьких статей, присвячених екслібрису, крім того, читаєте спеціалізований курс лекцій в академіки мистецтв. Чи означає це, що екслібрис, як сучасний різновид мистецтва, має перспективу розвитку?

— Стовідсотково — так. Підтвердженням тому є й те, що до наявних техніки, які застосовуються художниками під час створення екслібрису, додалися ще одна — цифрова графіка. Цей потужний інструмент у умілих руках, як показала практика, може творити дива в зображенні. Невипадково зараз на кафедрі теорії та історії мистецтва НАЙЄК готується до захисту диссертація, присвячена ексбрисам часу незалежної України магістра графіки Юлії Кам'янкою, науковому керівнику якої є вашячий фаранд. Фактично розглядається, ні багато на мало, еволюція розвитку графічних технік і сучасних технологій у мистецтві книжкової графіки.

Ілюстрації з книги-альбома «І оживі добра слава, слава Україні... «Шевченкіана в екслібрисі: 1917-2017»