Іван Нечуй-Левицький народився 25 листопада 1838 року в м. Стеблеві Київської губернії, в сім’ї сільського священика. Навчався у сільській школі, в 1847 році вступив до Богуславське духовне училище, яке закінчив у 1853 році і в якому викладав.

 У 1853 році І. Левицький вступив до Київської духовної семінарії. Закінчивши семінарію, рік хворів, а потім деякий час працював у Богуславському духовному училищі викладачем.
 У 1861 році вступив до Київської духовної академії, яку закінчив у 1865 році. Отримав призначення і працював учителем російської словесності в Полтавській духовній семінарії, потім у гімназіях Каліша (1866-1867), Седлеце (1867-1872), Кишинева (з 1873). 

Одночасно з педагогічною діяльністю починає писати. З 1873 року працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів. Потрапляє під таємний нагляд жандармерії. 

1885 року І.Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці. До кінця життя І. Левицький жив у злиднях. Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер самотнім 2 квітня 1918 року. Похований на Байковому кладовищі.

 Твори Іван Нечуй-Левицький: 
–         1868 р. «Дві московки» 
–         1876р. повість «Микола Джеря» 
–         1875р. комедія «На кожум’яках» 
–         1875р. Історична драма «Марусяневаславка» 
–         1878р. повість «Бурлачка» 
–         1879р. повість «Кайдашева сім’я» 
–         1881р. «Старосвітські батюшки та матушки» 
–         1890р. «Українські гумористи й штукарі» 
–         1893р. повість «Над Чорним морем»
-         1907р. «Сучасна часописна мова в Україні» 
–         1914р. «Граматика української мови» в 2-х ч.