Німецька група Accept у 80-ті роки була одним із провідних колективів західногерманського металу. Вона, безумовно, орієнтувалася на англомовних виконавців хеві-метал, але помітно вирізнялася від "просто підражачів" незвичайним вокалом свого лідера Удо Діркшнайдера (Udo Dirkschneider), володаря убивчого, "нечоловіченого" тембру голосу, , що руйнує силою двох швидкісних соло-гітар, також особливою брутальністю інструментального звучання, загальною агресивністю іміджу. У пізніших (друга половина 80-х) роботах намітилася поворот до пом'якшення звучання, щоплеться всупереч творчим намірам лідера групи Удо та призвело до його догляду (у 1987 році заснував власний проєкт). Залишившись без "фірмінного" вокалу, команда так і не змогла самоподілитися і 1989 року розпалася. У 90-ті роки група була відроджена в "класичному" складі та випустила ще кілька альбомів різного ступеня вдалості, проте повернути колишню славу так і не змогла.

Part 1 - Accept
1. Die by the Sword
2. Restless and Wild
3. Koolaid
4. Pandemic
5. Final Journey
Part 2 - Heartbangers Symphony
6. Night on Bald Mountain
7. Scherzo
8. Romeo and Juliet
9. Pathétique
10. Double Cello Concerto in G Minor
11. Symphony NO. 40 in G Minor
Part 3 - Accept with Orchestra
12. Princess of the Dawn
13. Stalingrad
14. Dark Side of My Heart
15. Breaker
16. Shadow Soldiers
17. Dying Breed
18. Fast as a Shark
19. Metal Heart
20. Teutonic Terror
21. Balls to the Wall

Бонуси:
22. Making of Wacken
23. Making of Heartbangers Symphony