Андрій Незненський — знакова фігура минулого століття. Разом із Беллою Ахмадуліною, Євген Євтушенко вінтікав до покоління «шестидесятників», якіконтролювали революцію в нашій поезії. Ним захоплювалися тисячі й тисячі, він впливав на уми молоді свого часу. Однак мало хто знає, що за рекомендацією він — архітектор, а ось створював поетичні палаци. Відомий журналіст Фелікс Ведведев, який близько знав поета як людину, був біографом поета. Він організував творчі вечори Візненського в різних містах країни, публікував інтерв'ю з ним, навіть редактував одну з його книг. Їхні творчі шляхи перетиналися в «авоськеометрів і широту»: і той, й іншийлотувалися з Артуром Міллером і Жаклін Кеннеді, Куртом Воннегутом і Ніною Берберовою, Борисом Гребенщиковим і Гором Відалом, Ідою Шатал і Наталі Саррот...
Останнє інтерв'ю Фелікс Ведмедів зробив недовго до смерті Андрія Візененського — касетний запис став унікальним: тихий голос поета, що йде вічно, ледь помітним... Ця книга відкриває читачеві Весненського як поета та людину з несподіваних сторін.