Террі Пратчетт, Ніл Ґейман "Добрі передвісники"

Одна з моїх найулюбленіших книг не лише у Пратчетта і Ґеймана, а взагалі. Це не лише надзвичайно весела розповідь про Апокаліпсис, який — спойлер!— не відбувся. Це глибоке дослідження дуальності людської природи, адже в кожному з нас живе і добро, і зло, яке, наче світло і темрява, не можуть існувати одне без одного. Отже, назва відсилає нас до книги пророцтв такої собі Агнеси Оглашенної, написаної ще у 17 столітті. У цій книзі вона провістила багато-чого, породивши безліч поколінь своїх "професійних спадкоємців", які ретельно і невтомно десятиліттями розшифровували туманні передбачення. Наймолодша спадкоємиця славного давнього роду Анатема Пристрійт усе життя живе за "Книгою", що наділяє цю юну панянку певністю і спокоєм якої-небудь величезної зміюки. Тім годиною чотири вершники Апокаліпсису вже осідлали свої... е-е-е... байки, 11-річний Син Сатани відчуває зростаюче незадоволення станом світу, в якому він живе, а дивна парочка друзів — янгол і демон — починають сплітати хитромудрі плани, як завадити статися тому, що має статися...