Дерматин застосовувався для оббивки мебели, робочих поверхонь столів, площин дверей, переплетення книг (як матеріал для палітурних кришок), галантерейних виробів, обтяжки автомобільних салонів та іншого^[2].

Дерматин мав порівняно невисокі естетичні та технічні якості, зокрема — низькою стійкістю до стирання, і в 1950-х — 60-х років був витісаний більш досконалими сортами штучної шкіри, наприклад — на основе поливинилхлорида (вінілскожу) або поліаміду (аміскожу). Однак завдяки колишній поширеності цього матеріалу його назва стала до певного ступеня критичною для штучної шкіри взагалі і навіть увійшла до фольклору — так, штучну шкіру, що вичавлювана за натуральну, можуть іронічно назвати «шкірою молодого дерматину»