Здавна відома буквиця не тільки як лікувальна рослина, але і з неї робили буро – оливкову фарбу, була вона і оберегом на тілі – для відлякування відьом та іншої нечисті. Давньо грецькі і римські цілителі використовували її для лікування дуже багатьох захворювань, вона вважалася дуже цінною ліками, але, на превеликий жаль, у ХХ столітті вона дотепер дуже погано вивчена і в офіційній медицині не застосовується, але відомо, що трава буквиці, зібрана в червні-липні місяцях особливо багата дубильними речовинами, бетоницином, турицином, холіном, сапонінами, органічними кислотами і каротиноїдами.

Буквиця надає протизапальну дію, діуретичну і жовчогінний, має легку послаблюючу, седативну і болеснижающим ефектом, нормалізує кров'яний тиск, покращує кровообіг і метаболізм. Використовується при пієлонефритах, гломерунефріте ( з явищем гіпертензії).

Лікує золотуху, варикозну хворобу з виразками, пітливість ніг, загоює рани.

ЗАСТОСУВАННЯ:

- внутрішнє – настій ( 2-3 столові ложки сировини на 200 мл окропу) – по 1 столовій ложці 3-4 рази на день,
- зовнішньо – 500 г сировини на 5 літрів окропу – ванни - пітливість ніг,
- відвар – 25 г сировини варити в 200 мл води до 100 мл – змащувати виразки, рани.

ПРОТИПОКАЗАННЯ:

- гіпотонія,
- схильність до тромбоутворення,
- вагітність,