Величні арки з невагомих, прозорих хвиль зависли в повітрі, немов застиглі хмари в камері сповільненої зйомки. Вони не мали ні дверей, ні стін — лише рух, складки, відлуння. Людина зупинилася. Не з подиву — з глибокого розуміння. Це був перехід. Не лише між просторами, а й між відчуттями: страхом і свободою, минулим і теперішнім, собою і всесвітом.

Інсталяція в скляному кубі від Aquariumbar зберігає цю мить — мить перед переходом. Перед питанням. Перед вибором.

Можливо, ми всі — мандрівники, що шукають тунель із вітру.
Можливо, ми всі — тканини, що колись знову злетять.