У книзі вміщено один із останніх прозових творів Тараса Шевченка, який він вважав найкращим у спадку російськомовних повістей: «Прогулянка із задоволенням та не без моралі», а також «Щоденник» поета. Дещо сентиментальна повість ілюструє глибоку стурбованість Шевченка рівнем освіченості та національної самоідентичності своїх земляків, розкриває його мрію «перешколити» українські школи. Повість, як і «Щоденник», — це найперше внутрішній діалог автора про мету людського життя, про дар Божого покликання, духовну місію таланту.