Верес звичайний (Calluna vulgaris) – це вічнозелений сланкий розгалужений кущик родини вересових, що досягає висоти 30–100 см. Листки дрібні, сидячі, супротивні, черепичасто розміщені в 4 ряди. Квітки дрібні, дзвоникоподібні, лілові, лілово-рожеві або білі, зібрані у витягнуті однобокі суцвіття-китички. Цвіте у липні—вересні​.

Верес звичайний росте в соснових та дубово-соснових лісах, на вологих місцях, у гірських районах, узліссях та полонинах. Його можна зустріти в лісових і північних лісостепових районах​.

Для лікарських цілей використовують надземну частину рослини, яку збирають під час цвітіння. Сушать у затінку на відкритому повітрі або в добре вентильованих приміщеннях. Готову сировину зберігають у сухому місці​.

Надземна частина вересу містить:

• дубильні речовини,
• глікозиди (арбутин, ериколін),
• флавоноїди (кверцетрин),
• сапоніни,
• алкалоїд ерикодинін,
• смоли, камеді,
• органічні кислоти (фумарова, лимонна),
• каротин,
• мінеральні сполуки калію, кальцію, натрію і фосфору​.

Верес має антисептичні, протизапальні, сечогінні, потогінні, жовчогінні, заспокійливі властивості. Він допомагає при захворюваннях сечовидільної системи, подагрі, ревматизмі, безсонні та нервовому збудженні​.

• Захворювання сечовидільної системи (цистит, нефрит)
• Подагра, ревматизм
• Запальні процеси шлунково-кишкового тракту
• Безсоння, нервове напруження
• Захворювання шкіри (екзема, висипи)​.

1. Настій: 1 ст. ложку квіток залити 250 мл окропу, настояти 30 хвилин. Вживати по 50 мл 3 рази на день.
2. Відвар: 2 ст. ложки вересу залити 500 мл води, кип’ятити 5 хвилин, настояти 40 хвилин. Вживати по 100 мл 3 рази на день.
3. Ванни: 100 г сухих квіток залити 3 л окропу, настояти 1 годину, процідити і додати у ванну при шкірних захворюваннях​.

Не рекомендується при вагітності, гіпотонії, підвищеній кислотності шлунка, індивідуальній непереносимості​.

Перед застосуванням рекомендується обов'язково проконсультуватися з лікарем. Опис та інструкція із застосування наведені виключно з ознайомлювальною метою і не повинна бути використана як керівництво до самолікування. Тільки лікар може ухвалити рішення про призначення препарату, а також визначити дози та способи його застосування.